Практична робота " Стоянки первісних людей"

Першою формою людського співжиття було первісне суспільство. Початок його сягає в далекі часи, десь близько З млн років тому, коли з'явилася людина.
Вирішальну роль у житті первісних людей відігравала праця, в першу чергу вироблення знарядь праці і застосування їх для добування засобів до життя. Величезне значення мало виникнення звукової, розбірливої мови, яка стала засобом спілкування людей у процесі праці.

Первісні люди жили за дуже суворих умов. При надзвичайно низькому рівні розвитку продуктивних сил кожна окрема людина не могла одна протистояти стихійним силам природи і здобувати собі засоби до існування. Через це люди діяли групами, колективно.
Про життя первісних людей ми дізнаємося головним чином з археологічних розкопок.

Ранній палеоліт. первісне стадо.

Найдавнішим періодом в історії людства був стародавній кам'яний вік — палеоліт (від грецьких слів «палайос»—стародавній і «літос» — камінь), який тривав від 3 млн років до 11 тис. років тому. Палеоліт археологи поділяють на ранній і пізній.

У період раннього палеоліту (від 3 млн років до 35 тис. років тому) в міжльодовикові часи природні умови були сприятливими для людини — клімат субтропічний, теплий і вологий, росло багато різних рослин, водилися різноманітні тварини. Тоді жили найбільш ранні фізичні типи людини — «людина уміла», пітекантроп та ін. Ці люди відрізнялися від тварин тим, що вже вміли виробляти і застосовувати палиці і камені як примітивні знаряддя (ручні рубила, відщепи), а також спілкувалися між собою за допомогою звукової мови. Вони збирали плоди диких рослин, ягоди, гриби, їстивні коріння, полювали на тварин, вели бродяче життя, не маючи ні постійних жител (хоча часто й жили в печерах), ні одягу. Жили люди невеликими, по кілька десятків кожний, родовими колективами —древніми стадами, які в пошуках їжі часто переходили з місця на місце. На сучасній території України стародавні люди з'явилися в епоху раннього палеоліту — близько 1 млн років тому. Залишки тимчасових поселень — найдавніших стоянок первісних людей — знайдені археологами в різних місцевостях, у тому числі в Україні — на Дністрі, біля с Лука-Врубловецька (Кам'янець-Подільський р-н Хмельницької обл.), в Донбасі поблизу с. Амвросіївка, на березі р. Кринки, недалеко від Житомира та ін.

Найдавнішою стоянкою первісних людей на території України є поселення, розкопане археологами на високому (100 м) лівому березі ріки Тиси біля села Королеве Виноградівського району на Закарпатті. У десятиметровій товщі суглинкових відкладів тут знайдено вісім культурних горизонтів (шарів), які відносяться до різних часів від 1 млн до 35 тис. років до нашої ери. Всього на Закарпатті відкопано 20 палеолітних стоянок первісних людей.

Близько 150 тис. років тому почалося чергове похолодання. І люди змушені були утеплювати і себе й свої будинки. А якими вони були зясовували учні 6-их класів і спробували відтворити їх стоянки на практиці з підручних матеріалів.

Історія руками дітей

 

Здавна людину цікавить і турбує минуле. До того ж минуле не просто свого роду, міста чи країни, а минуле всього світу. Учні нашого історичного гуртка самостійно проводять різноманітні дослідження, детально вивчаючи архітектуру, традиції та звичаї різних народів. При цьому кожен не лише поповнює свої теоретичні знання , а й намагається відтворити щось на практиці.

 Представляємо вашій увазі виставку учнівсьхих робіт : Архітектура світу.

70- річчя визволення Вінничини

У грудні 1943 р. Житомирсько-Бердичівською наступальною операцією військ 1-го Українського фронту під командуванням генерала армії М.С. Ватутіна оозпочалося визволення області, передусім сіл Козятинського, Погребищенського та Оратівського районів. Але на середину січня 1944 р, німецьке командування зосередило на Правобережній Україні значні сили піхоти і танків. Бої набрали вкрай жорстокого характеру. Окремі населені пункти Липовецького, Іллінецького, Оратівського, Немирівського, Вороновицького районів по декілька разів переходили з рук в руки. Вздовж берегів Південного Бугу німецькі фашисти сподівалися спорудити міцні укріплення. Гебельс навіть заявляв, що Південний Буг - це малий Дніпро, неприступна лінія оборони німецької армії. Фашисти розраховували тут надовго затримати радянські війська.
На початку березня 1944 р. в ході проведення Проскурівсько-Чернівецької операції війська 1-го Українського фронту звільнили значну частину населених пунктів Теплицького, Гайсинського, Оратівського, Липовецького, Калинівського, Комсомольського, Хмільницького районів Вінниччини.
Вінницю визволяли з'єднання і частини 38-ї армії: 74-ий стрілецький корпус (генерал-лейтенант Шевердін Ф. Ю.) у складі: 183-я стрілецька дивізія (полковник Василев-ський Л. Д.), частина сил 241-ої стрілецької дивізії (генерал-майор Арабей П. Г.), 101-й стрілецький корпус (генерал-лейтенант Голубовський В. С.) в складі: 70-а гвардійська стрілецька дивізія (генерал-майор Гусєв І. А.), 211-а стрілецька дивізія (генерал-майор Кичаєв М. О.), 221-а стрілецька дивізія (полковник Кушнаренко В. М.), 1890-й самохідний артилерійський полк (підполковник Валиков С. Ф.), 1899-й самохідний артилерійський полк (майор Виноградов М. К.), 15-а окрема штурмова інженерно-саперна бригада (полковник Алексеев М. І.)
Тому щоб пригадати наших визволителів і віддати ім честь В межах нашої школи булв проведений святковий захід, який відвідала безпосередня учасниця бойових дій, колишня партизанка Твєрдохлебова Ольга Іванівна 89 річна полковник у відставці.
Твердохлебова Ольга Іванівна на початку війни вступила до Ленінградського військового училища зв’язку, де навчали та тренували молодих розвідників та радистів. На рахунку жінки 11 стрибків із парашутом два із яких бойові. В училищі їх готували до закидання на ворожі території із літака. Перше бойове завдання Ольга отримала у 19 років. Їй із 2 подругами закинули у Польщу звідки вони мали дістатися до міста Ченстоховка та виявити таємний завод, де виробляли зброю. Дівчина отримала псевдонім Асея Андрусьева та із двома подругами виконала завдання, але під час повернення “до своїх”, переходячи через лінію фронту, вони потрапили під артилерійський обстріл. Вижила лише Ольга. Ольга Іванівна дійшла до Берліна, а після війни повернулася до Вінниці, де жила її мати. У місті вона почала займатися гімнастикою та, навіть, виступала за збірну радянської України

Джерело: http://vinbazar.com/otdykh/news/starenka-z-v-nnits-shcho-vigrala-u-shou-rozsm-shi-kom-ka-5-tisyach-rozv-dnitsya-ta-maior