Що таке правомірна поведінка . Правопорушення.

Сьогодні в дев'ятих класах на уроці правознавства обговорювали дуже важливу для суспільного життя тему.  Говорили про правомірну поведінку, правопорушення та їх наслідки.
Правомі́рна поведі́нка — це вольова поведінка суб'єкта права (дія чи бездіяльність), яка відповідає приписам правових норм, не суперечить основним принципам права і гарантується державою.

Правомірна поведінка завжди включає два аспекти:

інформаційний — поінформованість громадянина про свої права і обов'язки. Важливою є не тільки наявність розвинутого юридичного механізму захисту права на доступ до правової інформації, а й активне практичне використання його громадянами;

поведінковий — уявлення про законні способи здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

 Правопору́шення — це неправомірне (протиправне) суспільно-шкідливе винне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, за вчинення якого особа може бути притягнута до юридичної відповідальності.

 

Ознаки правопорушення

До основних ознак правопорушення слід віднести такі:
суспільно шкідлива (наприклад, прогул) 
 суспільно небезпечна (зазіхання на життя людини) поведінка. 
Суспільна шкідливість (вина) і суспільна небезпека (злочин) — об'єктивна основна ознака, що відрізняє правомірну поведінку від неправомірної.
 Юридичний аспект шкідливості виражається в порушенні суб'єктивних прав і юридичних обов'язків або в протидії їх виконанню. Матеріальний аспект шкідливості полягає в заподіянні учаснику правовідносин матеріального або морального збитку;
протиправна, неправомірна поведінка — суперечить нормам права, здійснюється всупереч праву, є свавіллям суб'єкта; являє собою порушення заборон, зазначених у законах і підзаконних актах, невиконання обов'язків, що виходять із нормативно-правового акта, акта застосування норм права або договору, укладеного на основі закону;
свідомо вольова поведінка — визначається психікою людини, яка в момент вчинення правопорушення перебуває під контролем волі і свідомості, здійснюється усвідомлено і добровільно. Відсутність вільного волевиявлення з юридичною умовою, за якою діяння не визнається правопорушенням, навіть якщо воно і мало шкідливі наслідки. Правопорушенням визнається лише неправомірне діяння деліктоздатної особи (малолітні і душевнохворі деліктоздатними не вважаються);
дія (крадіжка, розбій, наклеп, образа) або бездіяльність (недбалість, прогул, залишення особи в безпомічному стані). Думки, наміри, переконання, що зовні не виявилися, не визнаються чинним законодавством об'єктом переслідування доти, поки вони не переросли у протиправні вчинки. Практика переслідування за інакомислення (опозиції) є виявом репресивної суті тоталітарного режиму в державі;
винне діяння — дія, що виражає негативне внутрішнє ставлення правопорушника до інтересів людей, наносить своєю дією (або бездіяльністю) збитки суспільству і державі, містить доведену вину. Вина — це психічне ставлення особи до свого діяння (бездіяльності) і його наслідків, виражене у формі умислу і необережності.
Відсутність зазначених ознак не дозволяє розглядати діяння як правопорушення. Так, заподіяння шкоди при відсутності вини не розглядається як правопорушення. Порівняємо винне діяння і невинне заподіяння шкоди (невинне діяння):

Повідомлення за матеріалами УНІАН

В Україні кожен 30-й злочин скоєно неповнолітніми. Серед злочинів, скоєних дітьми, переважають крадіжки, які становлять близько 70% від загальної кількості злочинів, скоєних дітьми. Крім того, неповнолітні найчастіше скоюють злочини майнового характеру, де серед об’єктів посягання найбільше мобільних телефонів.

Упродовж цього року потерпілими від злочинів стали близько 14 тис. підлітків, з яких близько 3,4 тисяч – діти у віці до 14 років. Причому жертвами тяжких та особливо тяжких злочинів (умисних убивств, замахів на їх скоєння та інших) стали майже 3 тис. дітей.

За скоєння правопорушень до органів внутрішніх справ було доставлено понад 14 тис. дітей, серед яких 2,2 тис. – бездоглядних та безпритульних.