У грудні 1943 р. Житомирсько-Бердичівською наступальною операцією військ 1-го Українського фронту під командуванням генерала армії М.С. Ватутіна оозпочалося визволення області, передусім сіл Козятинського, Погребищенського та Оратівського районів. Але на середину січня 1944 р, німецьке командування зосередило на Правобережній Україні значні сили піхоти і танків. Бої набрали вкрай жорстокого характеру. Окремі населені пункти Липовецького, Іллінецького, Оратівського, Немирівського, Вороновицького районів по декілька разів переходили з рук в руки. Вздовж берегів Південного Бугу німецькі фашисти сподівалися спорудити міцні укріплення. Гебельс навіть заявляв, що Південний Буг - це малий Дніпро, неприступна лінія оборони німецької армії. Фашисти розраховували тут надовго затримати радянські війська.
На початку березня 1944 р. в ході проведення Проскурівсько-Чернівецької операції війська 1-го Українського фронту звільнили значну частину населених пунктів Теплицького, Гайсинського, Оратівського, Липовецького, Калинівського, Комсомольського, Хмільницького районів Вінниччини.
Вінницю визволяли з'єднання і частини 38-ї армії: 74-ий стрілецький корпус (генерал-лейтенант Шевердін Ф. Ю.) у складі: 183-я стрілецька дивізія (полковник Василев-ський Л. Д.), частина сил 241-ої стрілецької дивізії (генерал-майор Арабей П. Г.), 101-й стрілецький корпус (генерал-лейтенант Голубовський В. С.) в складі: 70-а гвардійська стрілецька дивізія (генерал-майор Гусєв І. А.), 211-а стрілецька дивізія (генерал-майор Кичаєв М. О.), 221-а стрілецька дивізія (полковник Кушнаренко В. М.), 1890-й самохідний артилерійський полк (підполковник Валиков С. Ф.), 1899-й самохідний артилерійський полк (майор Виноградов М. К.), 15-а окрема штурмова інженерно-саперна бригада (полковник Алексеев М. І.)
Тому щоб пригадати наших визволителів і віддати ім честь В межах нашої школи булв проведений святковий захід, який відвідала безпосередня учасниця бойових дій, колишня партизанка Твєрдохлебова Ольга Іванівна 89 річна полковник у відставці.
Твердохлебова Ольга Іванівна на початку війни вступила до Ленінградського військового училища зв’язку, де навчали та тренували молодих розвідників та радистів. На рахунку жінки 11 стрибків із парашутом два із яких бойові. В училищі їх готували до закидання на ворожі території із літака. Перше бойове завдання Ольга отримала у 19 років. Їй із 2 подругами закинули у Польщу звідки вони мали дістатися до міста Ченстоховка та виявити таємний завод, де виробляли зброю. Дівчина отримала псевдонім Асея Андрусьева та із двома подругами виконала завдання, але під час повернення “до своїх”, переходячи через лінію фронту, вони потрапили під артилерійський обстріл. Вижила лише Ольга. Ольга Іванівна дійшла до Берліна, а після війни повернулася до Вінниці, де жила її мати. У місті вона почала займатися гімнастикою та, навіть, виступала за збірну радянської України
Комментариев нет:
Отправить комментарий